- мандрівний
- стра́нствующий; (постоянно переселяющийся или переходящий с места на место) бродя́чий; (меняющий место) блужда́ющий
Українсько-російський словник. - ВТФ «Перун». В’ячеслав Бусел. 2008.
мандрівний
Смотреть что такое "мандрівний" в других словарях:
мандрівний — прикметник … Орфографічний словник української мови
мандрівний — і/вна/, і/вне/. 1) Який мандрує. || Який постійно мандрує; бродячий. || Кочовий. 2) Заповнений мандрами … Український тлумачний словник
мандрівництво — а, с. Мандрівний спосіб життя … Український тлумачний словник
вандрівний — на, не, Гж. Мандрівний. Бо я хлопец вандрівний (нар. пісня) … Словник лемківскої говірки
вандрівний — а/, е/, діал. Мандрівний … Український тлумачний словник
вандрівний — прикметник мандрівний діал … Орфографічний словник української мови
странний — мандрівний, подорожній … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
бродячий — I (про спосіб життя пов язаний з частими переїздами з місця на місце), бездомний, мандрівний, кочовий, циганський, жарт. II ▶ див. бездомний, мандрівний … Словник синонімів української мови
пілігрим — а, ч., книжн. 1) Паломник, прочанин, мандрівний богомолець, який іде на поклоніння до святих місць. 2) перен. Мандрівник, подорожній … Український тлумачний словник
факір — а, ч. 1) Мусульманський або індуїстський мандрівний чернець, що дав обітницю жити з жебрацтва; дервіш. 2) Європейська назва мандрівного фокусника, який демонструє нечутливість тіла до болю, незвичайну силу, вміння приборкувати гадюк тощо. 3) розм … Український тлумачний словник
абд — а, ч. 1) Слуга, раб. 2) Частина власних імен. 3) Мандрівний дервіш у Середній Азії та Індії … Український тлумачний словник
